Біженець з України – хто це такий?
Фото: AK

Біженець з України – хто це такий?

Домініка Велкевич
 

За останніми даними прикордонної служби від початку війни в Україні до Польщі прибуло понад 10,656 млн біженців, а в Україну повернулося понад 8,768 млн осіб. Це був не вибір, а втеча від війни в пошуках безпечного місця проживання для себе та дітей. Чому вони обирають нашу країну і хто такі біженці зі сторони східного кордону?

 
Stopka mailowa2


Польща – близька і знайома країна


Дослідження становища українського суспільства під час війни показує, що значна група біженців мала родину чи друзів у Польщі, які пропонували допомогу та підтримку у воєнній ситуації. Часто виявляється, що хтось із ближчої чи дальшої родини раніше працював у Польщі (іноді це також був батько чи чоловік), і прибулих українців не залишили на самоті.

Для українців Польща також є відносно близькою країною з точки зору культури та мови, і навіть якщо вони раніше не знали нашої мови, переважна більшість заявила, що візьметься за вивчення польської. У всякому разі це дуже добре видно в школах, коли на початку значна частина дітей, які починали навчання в польській шкільній системі, не могли спілкуватися зі своїми однолітками та вчителями, а сьогодні вони добре володіють польською і краще розуміють зміст, що міститься в підручниках.

Важливим для громадян України є те, що з нашої країни є близький і швидкий доступ до рідної землі. Крім того, Польща в НАТО, що дає їм відчуття безпеки. Багато хто з них, почувши про величезну допомогу, яку надають наші громадяни на кордоні і не тільки, вирішили приїхати до Польщі.


Молода, освічена шукає роботу


Не секрет, що переважна більшість біженців – жінки з дітьми, з яких майже 190 тисяч навчаються в польських школах – найбільше у Варшаві, Вроцлаві та Кракові. З усіх опитаних 76 відсотків має вищу освіту. Більшість з них проживали в місті і оцінювали свій матеріальний рівень життя в Україні як добрий.

Варто зазначити, що аж 2/3 біженців працездатного віку знайшли роботу в нашій країні, що дає їм можливість нормально і відносно спокійно функціонувати – якщо, звичайно, можна говорити про спокій у ситуації, коли чоловік, батько, брат воюють на фронті. Через мовний бар’єр часто це робота нижча за кваліфікацію, яку вони мали на Батьківщині, і дівчат з вищою освітою (і то не за одним напрямком навчання) легко можна знайти на посаді шкільного двірника.


Жити незважаючи ні на що


Незважаючи на труднощі та травматичну ситуацію в країні та їхніх родинах, біженці, які прибули, намагаються жити та працювати, однак на запитання про повернення на Батьківщину переважна більшість із них відповідає, що хоче повернутися. І хоч вони тут потихеньку налагоджують своє життя, їм надзвичайно важко з усвідомленням того, що залишили там усе, що мали – свої статки та досягнення, будинки, сади, які тільки починають розквітати навесні, знайомих, друзів і родину.

Матері та дружини щодня прикуті до екрану телефону, чекаючи інформації від своїх близьких. Додатки на смартфонах, які багато разів на день повідомляють про сирени, викликають тривогу та страх за чоловіка, батька чи брата. За посмішкою та гумором криється величезна туга не лише за коханими, а й за країною.

І в усьому цьому є ще й діти, які інколи граються безтурботно, сміються і створюють враження, що війна їх не стосується. Нічого більш помилкового. Деякі з них бачили те, що нам навіть і не снилося, та, незважаючи на радісні обличчя, вони переживають кожен день війни наново. Пам’ятаймо про це, перш ніж судити, коментувати та критикувати. Ми не в їхній ситуації, і я сподіваюся, що нам ніколи не доведеться відчувати те, що переживають зараз наші східні сусіди.
 
Автор – педагог із соціальної реабілітації та педагогічної допомоги, казкотерапевт, музикотерапевт, тренер-соціолог. Також займається темою аутоагресії та суїциду серед дітей і підлітків, а також профілактикою самодеструктивної поведінки та навчанням дорослих у цій сфері. Директор Фундації соціальної профілактики (Samo)Naznaczeni.
 
 
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Ukraina i rodzina
 
 
Фото: AK
 
Stopka mailowa2
 

Схожі статті