Життя та економічне становище українських біженців
Фото: AK

Життя та економічне становище українських біженців

Домініка Велкевич


24 лютого 2022 року в Україні почалася війна, яка, на жаль, триває досі. Понад рік українські воїни на фронті борються за свою свободу та незалежність, а біженці щодня виборюють нове, відносно нормальне життя для себе та своїх дітей.

 
Stopka mailowa2


Робота, кваліфікація та заробітки українців у Польщі


Початок війни спричинив потік біженців з України до Європи, особливо до Польщі. Основний вплив на масштаби біженців мало відкриття для них польсько-українських кордонів, а також указ Президента України про загальну мобілізацію чоловіків. Тому дорослі біженці, які живуть у нашій країні, переважно жінки.

Найбільшу групу складають люди в так званому prime age (30-44 роки), тобто у віці найбільшої професійної активності. Слід зазначити, що найчастіше вони приїжджали з дітьми, а також зі старшими членами родини. Необхідність забезпечувати себе та рідних була і залишається важким тягарем для молодих жінок, які раптово опинились у такій скрутній ситуації. На чужині вони не завжди знають польську мову, часто мають маленьких дітей під опікою, які потребують або перебування вдома, або місця в яслах чи дитсадку. Все це ускладнювало працевлаштування жінок-біженок, хоча вони прямо говорили, що зацікавлені будь-якою роботою.

При цьому 50 відсотків біженці мають вищу освіту та досвід роботи за фахом. Незважаючи на те, що їхня кваліфікація часто дійсно висока, знайти роботу, яка б принаймні частково відповідала їхнім навичкам, є великим викликом. Сумна правда полягає в тому, що кожен п’ятий біженець з України живе в Польщі «з дня на день», заробіток якого становить 2-3 тисячі злотих.

І хоча це не вражаюча сума при оплаті орендної квартири та утриманні сім'ї, більшість з них стали самостійними в плані проживання.


Свобода в сірій реальності


Менша частина біженців проживає в центрах колективного розміщення, і вони мають більше проблем із пошуком роботи та утриманням себе. Після прибуття до нашої країни переважна більшість влаштовується на роботу, яка відрізняється від тієї, яку вони виконували в Україні до війни. Відчуття того, що робота нижче своєї кваліфікації безумовно дуже засмучує, і це проявляється в отриманій винагороді та здатності керувати домашнім бюджетом. Дехто каже, що біженці забирають наші робочі місця, але якщо було стільки вакансій, то чому самі не зголосилися до праці? Тому що це було низькооплачуване або нижче їх компетенцій? Варто знати, що багато молодих і дуже освічених жінок з України сьогодні працюють на посадах, які значно нижчі за їхню кваліфікацію та здібності. Маючи вищу освіту за кількома спеціальностями, вони працюють в школі двірниками, в магазині підсобниками або на виробництві звичайними робочими.

Окрім щоденної боротьби за гідне життя для себе, своїх дітей та сімей, вони ведуть щоденну боротьбу з демонами війни, зі страхом за чоловіка, сина чи батька. Їм доводиться боротися не тільки зі своїм страхом і травмою, а й з емоціями дітей, які також повинні віднайтися в новій ситуації. Іноді варто подумати перед тим, як говорити образливі слова, не знаючи реалій життя біженців. Найпростіше зосередитися на тих, хто має готівку і може дозволити собі закупи, не рахуючи кожного злотого, ігноруючи тих, чиї діти не приносять сніданок до школи. Бо реальність війни не чорно-біла, вона має багато відтінків сірого, в яких таяться страх, біль, невпевненість і смуток.
 
Автор – педагог із соціальної реабілітації та педагогічної допомоги, казкотерапевт, музикотерапевт, тренер-соціолог. Також займається темою аутоагресії та суїциду серед дітей і підлітків, а також профілактикою самодеструктивної поведінки та навчанням дорослих у цій сфері. Директор Фундації соціальної профілактики (Samo)Naznaczeni.
 
 
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Ukraina i rodzina
 
 
Фото: AK
 
Stopka mailowa2
 

Схожі статті