Синдром біженця

 

 

 

Ті, кому довелося змінити місце проживання внаслідок війни, зазначають підвищення рівня страху за власне майбутнє та життя і здоров’я близьких. Відчувають безвихідь, невизначеність, тугу по дому, провину та стид, сумніви, тощо. Такий спектр емоцій паралізує та перешкоджає раціональним діям та адаптації на новому місці. І призводить до так званого «синдрому біженця».

 

Синдром біженця – це кластер симптомів, реакцій організму людини на стрес, викликаний вимушеним переїздом.

 

Міжнародний класифікатор хвороб (МКХ-11) не визнає синдром біженця як хворобу, яку можна діагностувати. Це більше загальний термін для кластера симптомів, коли людина відчуває постійну тривогу, зміни настрою, депресивні епізоди, не може будувати плани на майбутнє.

 

Отже, синдром біженця – це змінення стану свідомості в зв’язку з травмою розлучення з містом, до якого людина звикла, де вона народилася.

 

Які симптоми може мати людина, яка вимушено покинула свій дім та опинилася в чужій для себе країні?
- Підвищена роздратованість
- Відчуття провини за перебування в безпечному місці
- Неможливість радіти та відчувати підвищений настрій
- Відчуття безпорадності
- Подавлений настрій
- Агресію
- Емоційні гойдалки по відношенню до місцевого населення – від почуття вдячності до відчуття злоби до їх усталеного життя.

 

З часом комплекс цих почуттів може призвести до депресивного розладу, посттравматичного стресового розладу, соматичних захворювань, а отже, впливати на якість життя людини, яка прийняла рішення бігти з країни з різних причин.

 

Опинившись в дефіциті та виживанні, людина витрачає багато енергії на стабілізацію свого психо-емоційного стану. Зовнішні та внутрішні конфлікти, особистісні проблеми загострюються. Незавершені справи стають тригерами для поганого настрою.

 

Саме тому втримати фокус на адаптації, самореалізації, пошуку внутрішнього потенціалу досить складно.

 

Як можна полегшити свій стан?
- Прийміть факт, о ваші почуття є нормальною реакцією на не нормальні обставини.
- Відновіть піклування про себе. Сон, їжа, прогулянки. Повертайтесь до довоєнних побутових звичок – ранкова кава, пробіжка та подібне.
- Знайдіть в вашому місті психолога та запишіться на консультацію. Можливо саме в розмові зі спеціалістом ви зможете відчути свій внутрішній потенціал та віднайти точки опори.
- Говоріть про свої почуття з тими, хто поряд. Іноді зворотній зв'язок допомагає побачити свою проблему зі сторони, знайти альтернативні пояснення та віднайти нові раціональні стратегії для адаптації.
- Зрозумійте, що вам не має бути соромно за вашу безпеку, за те, що ви рятуєте себе і свою родину.

 

Почніть процес соціалізації на новому місці. Складайте плани на тиждень, намагайтесь планувати не тільки вирішення справ, пошук роботи та відвідування мовних курсів, але й відпочинок.

 

Основна мета адаптації для біженців – як можна швидше освоїтися в новому середовищі з мінімальними моральними та фізичними втратами. Цього можна досягнути шляхом вирішення таких питань:
1) Впевнено пристосовуючись до нових обставин;
2) Не конфліктуючи;
3) Зайнятися продуктивною працею;
4) Набути відчуття безпеки.

Успішність адаптації залежить не стільки від особливостей та об’єктивних властивостей ситуації, скільки від особливостей та наявності індивідуальних ресурсів, адекватності й ефективності стратегій їхнього застосування.

 

 

Статтю підготувала
Клінічний психолог Людмила Ященко
Gabinet Terapii Integracji Sensorycznej Liudmyla Yashchenko
https://happydo.pl/

 

FUNDACJA KAŻDY WAŻNY
Centrum Rozwoju i Terapii dzieci, młodzieży i dorosłych w Olsztynie
https://kazdywazny.pl/