Домініка Велкевич
Міграція населення – явище старе, як світ. Населення завжди переселялося в пошуках кращого місця проживання, де можна було забезпечитися як і самостійно, так і соціальною групою. З усім своїм майном наші предки вирушали в дорогу і іноді залишали позаду все, що збудували. Однак останніми роками такі терміни, як «біженець» або «іммігрант» набули різноманітних асоціацій і викликали надзвичайні емоції у зв’язку з величезною міграційною хвилею людей з частин Азії та Африки до Західної Європи.
„Чужий” – тобто який?
Ця тема стала ще більш актуальною у зв’язку з потоком величезної кількості біженців з України до нашої держави. На жаль, поряд із зростанням кількості біженців існує й хвиля різноманітних стереотипів та хибних уявлень про них, які часом можуть набувати небезпечних форм.
Простіше кажучи, стереотипи – це спрощені та функціонуючі в суспільній свідомості оцінні образи дійсності. Вони виникають у результаті накопиченого досвіду даної групи і конструюють соціальний простір. Стереотипи є частиною знань про навколишній світ, незалежно від того, чи є вони насправді правдивими, чи такими лише вважаються.
Варто зазначити, що для того, щоб переконання вважалося стереотипом, воно має міцно утвердитися у свідомості даної спільноти та розділятися більшістю суспільства чи групи. Стереотип як результат досвіду нації завжди має соціальний характер, він відноситься до моделі культури та традиції, сформованої протягом історії.
Всі фарби стереотипів
Національні стереотипи та стереотипні уявлення про інші нації є частиною традиції та культури. Вони закладаються вже в русі первинної соціалізації, і знання про них певним чином є умовою приналежності до власної національної групи та доказом інтегрованості індивіда. Варто зазначити, що стереотипи також виконують свої специфічні функції, такі як створення та зміцнення національної ідентичності, раціоналізація всіляких упереджень і виправдання дискримінації, а також визначення умов соціальної рівноваги.
Стереотип також виконує захисну функцію в даній групі, коли, показуючи негативні риси чужої групи, стигматизуючи та принижуючи її, можна створити позитивний образ своєї групи.
Усі ці функції так чи інакше пояснюють негативну поведінку по відношенню до «чужих» і змушують повірити в те, що ми чуємо про біженців, причому не лише з Африки, а й навіть із найближчих сусідів.
Біженець – людина
Стереотипи, прийняті без будь-яких роздумів, можуть сприяти меншій допомозі тим, хто її потребує (особливо тому, що ви вже можете почути гучні голоси, які кажуть, що біженці забирають наші пільги, роботу чи місця в дитячих садках), але також і антипатичності до іншої людини. Іноді ми хочемо виправдати свою пасивність, повторюючи почуті думки про певну націю, тому що тоді нам стає легше від того, що ми нічого не робимо, не допомагаємо, ми стоїмо осторонь і пасивно спостерігаємо. Придушення власних комплексів, а також самоствердження, побудоване на приниженню інших людей, не викликає захоплення і є уявним, тому що не має нічого спільного з правдою.
Ми переживаємо складний час нашої історії, який повинен навчити нас робити висновки з ксенофобії, расизму, сіянню ненависті, приниження іншого народу та ставлення до нього як до людини нижчої категорії. Новітня історія показує, що стереотипи завдають більше шкоди, ніж ми думаємо. Чи зробимо ми висновки з війни, яка відбувається за нашим кордоном, і замість пошуку негативу зосередимося на взаємодопомозі та протистоянні злу? Це питання залишається відкритим для кожного з нас, а відповідь дайте тільки своєму серці.
Автор – педагог із соціальної реабілітації та педагогічної допомоги, казкотерапевт, музикотерапевт, тренер-соціолог. Також займається темою аутоагресії та суїциду серед дітей і підлітків, а також профілактикою самодеструктивної поведінки та навчанням дорослих у цій сфері. Директор Фундації соціальної профілактики (Samo)Naznaczeni.
